Для батьків учнів

Рекомендації батькам щодо профілактики суїциду

Багатий світ емоцій дитини...

Виступ на тему: «Як спілкуватися з дітьми-підлітками?»

Пам’ятка для батьків!
                        Шановні батьки, пам’ятайте!

• У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині обрати корисне заняття.
• Турбуйтесь про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким у результаті «виховання».
• Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, але й педагогічного безкультур’я. Ремінь та різки вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.
• Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.
• Говоріть з дитиною так, щоб не залишалося жодного сумніву в тому, що ви керуєтесь турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.
• Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну частину брехливості, штучності діти дуже добре помічають.
• Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
• Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.
• Враховуйте основні методи виховання й переконання, справи, стимулювання.

Поради психолога батькам підлітка

Підліток…Уже не маленька дитина, але і не доросла людина. Вибухові, некеровані, неврівноважені – це все про них, про підлітків. Ніжний і турботливий син раптом на очах батьків перетворюється на колючого циніка.
Таке перетворення викликає занепокоєння у близьких людей. Батьків лякає грубість підлітків, вони не знають, як правильно спілкуватися з ним, як реагувати на його витівки. Необхідно розуміти, що грубість підлітка – це своєрідна реакція захисту, яка дозволяє йому приховати свої слабкі сторони, подолати сором’язливість та ніяковість.
Батьки в цей непростий період повинні запастися неабияким терпінням і проявити чудеса мудрості. Щоб зберегти щирий діалог з дитиною, необхідно намагатися почути її. Адже вона  самий вразливий, ранимий та беззахисний член вашої родини – це ваша дитина-підліток!

Як розмовляти з підлітком?

1 . Не розмовляйте з дитиною між справою, роздратовано, показуючи всім своїм виглядом, що вона  відволікає вас від більш важливих справ, ніж спілкування з ним. Вибачтеся, якщо не можете відволіктися, і обов'язково поговоріть з нею пізніше.
2 . Якщо є можливість відволіктися хоча б на кілька хвилин, відкладіть всі справи, нехай дитина відчує вашу увагу, і зацікавленість.
3 . Під час розмови пам'ятайте, що важливі тон, міміка, жести, на них дитина реагує сильніше, ніж на слова. Вони не повинні демонструвати невдоволення, роздратування, нетерпіння.
4 . Заохочуйте дитину в ході розмови, покажіть, що вам цікаво і важливо те, про що вона говорить.
5. Проявляйте витримку і не відповідайте на грубість підлітка батьківською грубістю, не переходьте на крик, поясніть, що він перейшов межу.
6. Спілкуйтесь з підлітком на рівних, дайте відчути свою значимість.
7. Важкий підлітковий вік мине, як і все минає у нашому світі. Саме важливе для батьків – зуміти зберегти теплі та довірливі відносини з дитиною-підлітком, яка в найближчий час стане дорослою.

У випадку,

коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай,

 слід поводитися наступним чином:

• Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
• Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем - довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
• Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
• Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.
• Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
• Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.
• Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про і особистісні, хворобливі речі.
• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
• Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.